Вірш-присвята дорогій колезі Світлані Омелянівні ШПЕТКO з нагоди ювілею!
Ви не сумуйте, що роки минають
Що не вернути їх уже назад
Та Богу дякуйте, що дочекали
Ви своїх мудрих 60.
Вам довелось багато пережити
Було в житті усе – і радість, і журба.
Життям своїм умійте дорожити
І знайте, що воно прожите не дарма.
Мов кадри з фільму виринають
Роки дитинства золоті.
За парту ніби вчора ви сідали
І вчились самостійності в житті.
Професію для себе ви обрали
І почались студентські вже роки.
На все життя ви їх запам’ятали
Для вас вони найкращими були.
А тут сім’я , робота й закрутилось
Турботи різні, діти вже пішли.
Концерти, виступи – в руках все закипіло
Себе в роботі творчій ви знайшли.
Десь там стоїть засніжена смерека
Бо місяць лютий знову на порі.
Звук дримби ніжний чути десь здалека .
Чомусь не спиться знову до зорі.
Мов дивний сон, все швидко пролетіло
Вже гості на порозі, шум і гам
Біжать онуки – в хаті задзвеніло,
Ой ніколи старіти іще вам.
