Скорочений і неповний робочий час: у чому різниця
Види робочого часу розрізняються за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу:
- нормальної тривалості;
- неповний робочий час;
- скорочений робочий час.
Звичайний робочий час
У ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як при п'яти, так і при шестиденному робочому тижні.
Неповний робочий час
Чинне законодавство України не забороняє встановлювати для працівників при укладенні колективного/трудового договору меншу тривалість робочого час.
Так, відповідно до ст. 56 КЗпП за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Праця у цих випадках оплачується пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті праці – залежно від виробітку.
Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку.
Особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими самими правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу. Їм надається відпустка тієї самої тривалості, надаються вихідні і святкові дні, час роботи зараховується у трудовий стаж.
Скорочений робочий час
Скорочена тривалість робочого часу – це вид робочого часу, який встановлюється законодавством (ст. 51 КЗпП), є обов'язковим для роботодавця і оплачується як робочий час нормальної тривалості.
Скорочений робочий час встановлюється:
- для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
- для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;
- для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, – не більше половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку;
- для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень; для окремих категорій працівників розумової праці, діяльність яких пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням (лікарі, вчителі, викладачі тощо) – тривалість, передбачена законодавством.
Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) – встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні – як за повний робочий день.
Джерело: Держпраці
Підготовлено в рамках проекту «Різні громади – спільні рішення для економічного зростання», фінансується Європейським Союзом та реалізується в рамках ініціативи «Мери за економічне зростання» Глибоцькою селищною радою спільно та Асоціацією органів місцевого самоврядування Чернівецької області «Агенція розвитку громад Буковини»
ДОВІДКОВО: Центр економічного зростання Усть-Путильської об'єднаної територіальної громади створено за підтримки ЄС в межах проекту "Різні громади - спільні рішення"
